6-7 КЛАСИ

6-7_класи_"Жизель". Кремлевский балет   (відео)

Сюжет

Горное селение. Крестьяне собираются на праздник винограда. Появляются охотники — граф Альберт с оруженосцем. Альберт намного опередил других охотников, чтобы встретиться с понравившейся ему крестьянской девушкой. Граф и его оруженосец Вильфрид прячутся в одной из хижин, и вскоре Альберт выходит в простом платье. Вильфрид пытается отговорить господина от рискованного замысла, но граф приказывает ему удалиться и стучится в дверь домика, где живет юная Жизель. Альберт объясняется ей в любви. Любовную сцену прерывает Ганс. Рассерженный Альберт прогоняет его. Появляются подруги Жизели, она увлекает их в танце — ведь танцевать она любит больше всего на свете. Мать Жизели предупреждает девушку об опасности превращения в вилису, но та лишь упоенно танцует. Внезапно раздаются звуки рога. Это приближается охота. Альберт поспешно уходит, чтобы прибывшие не раскрыли его инкогнито. Вместе с охотниками появляются невеста Альберта Батильда и ее отец, герцог Курляндский. Жизель с любопытством рассматривает роскошный наряд знатной дамы. Батильда расспрашивает простодушную Жизель о ее занятиях, и та увлеченно рассказывает о сборе винограда, о нехитрых хозяйственных делах, но больше всего о танцах — своей страсти. Батильда дарит Жизели золотую цепь, которую та принимает со смущением и восторгом. Охотники расходятся, герцог и Батильда скрываются в домике Жизели. Из окна хижины, в которой переодевался Альберт, выбирается лесничий. В его руках драгоценное оружие, доказывающее высокое происхождение того, кто вскружил голову любимой Гансом Жизели. Начинается праздник. Альберт увлекает Жизель в танце. Ганс бросается между ними и трубит в рог, на звуки которого приходят охотники с герцогом и Батильдой. Обман раскрыт. Жизель бросает к ногам Батильды подаренную цепь и падает. Не выдержав потрясения, она умирает.

Деревенское кладбище ночью. К могиле Жизели приходит Ганс, горюющий о погибшей. Таинственные шорохи, болотные огни пугают лесничего, и он убегает. В дорожке лунного света возникает повелительница вилис Мирта. Она вызывает вилис, которые окружают могилу, готовясь встретить новую подругу традиционным ритуалом. Из могилы появляется призрачная фигура Жизели, ее движения послушны волшебному жезлу Мирты. Услышав шум, вилисы убегают. На кладбище появляется Альберт, мучимый скорбью и раскаянием. Напрасно верный оруженосец уговаривает его уйти из опасного места. Альберт остается. Внезапно он видит перед собой призрак Жизели и устремляется за ним. Вилисы, вернувшись с Гансом, заставляют его танцевать. Он, теряя силы, молит о спасении, но безжалостные мстительницы сталкивают его в воду и исчезают. Вскоре они возвращаются с новой жертвой — Альбертом. Жизель, пытаясь защитить любимого, подводит его к своей могиле, над которой установлен крест. Мирта взмахивает жезлом, но он ломается перед святыней. Жизель начинает танец, чтобы дать Альберту передышку, но он присоединяется к ней. Постепенно силы его иссякают; далекий звон возвещает рассвет, лишающий вилис их силы. Они скрываются. Под звуки охотничьего рога появляются слуги, разыскивающие графа. Жизель навсегда прощается с ним и опускается под землю. Альберт безутешен.

Балет.

Балет як мистецтво танцю (хореографії) відомий в Росії дуже давно. Високого підйому досягло балетне мистецтво в першій чверті XIX століття, коли постановки знаменитого балетмейстера Ш. Дидло, виконання талановитих танцівниць Є. Істоміної, Є. Телешевої, А. Іванової та інших придбали величезну популярність. Танцювальне мистецтво російських балерин відрізнялося поетичної одухотвореністю, що надавало російському балету особливу принадність. Пушкін, який створив у першому розділі "Євгенія Онєгіна" портрет танцюючою Істоміної, підкреслив виразність російського балету: "побачу чи російської Терпсихори душею виконаний політ? Всі оглядачі та критики, які писали про російською балеті, не знаходять слів для похвал красі і виразності танців. Проте музика грала в балетних виставах службову роль. Її призначення полягало в тому, щоб надати танцівникам можливість чітко і ритмічно танцювати. Ні про яку виразності або драматизмі балетної музики не могло бути й речі.І композитори, які писали музику до балетів, були всього лише хорошими ремісниками. Найвідомішими балетними композиторами в середині XIX століття були Л. Мінкус, Ц. Пуньї і Ю. Гербер. Їх перу належали численні балетні партитури, написані на замовлення театрів і під суворим наглядом балетмейстерів. Балетмейстер, тобто постановник танців в балеті, був головним розпорядником музики, він визначав, скільки тактів музики і які ритми потрібні йому для кожної сцени, вимагав від композиторів насамперед нескладної і ритмічно ясною мелодії, не піклуючись особливо про якість музики.

Великі російські композитори не брались за балети. І не тому, що вони не любили або цінували російську хореографію! Просто вони не хотіли потрапити в залежність від балетмейстера. Зате в операх балетні сцени займали чільне місце. Витоками, що живило балетне творчість Чайковського, були балетні сцени в операх Глінки та інших класиків. Чайковський дуже любив хореографію і розумів її специфіку. Музичний критик Герман Августович Ларош, товариш Чайковського по Петербурзькій консерваторії, згадуючи про своє знайомство з Чайковським, пише, що "погляд на балет як на окремий рід мистецтва, рівноправний з іншими, у нього був цілком певний навіть у перший рік нашого знайомства" ( 1862). М.І. Чайковський, який написав після смерті композитора його велику тритомну біографію, свідчить, що Чайковського в балеті особливо приваблювала фантастична сторона. Більшість балетів, які йшли на російських сценах в часи молодості Чайковського, мали фантастичний сюжет. Це був час, коли розкіш і краса постановок, ефектні перетворення, зміни декорацій робили балетний спектакль чудовим феєричним видовищем. Люблячи балет і добре знаючи його, Чайковський охоче погодився на пропозицію дирекції московського Великого театру

 Музична балетна реформа П.І. Чайковського

Вже в "Лебединому озері" Чайковський здійснив корінну реформу балетного спектаклю, яка полягала насамперед у зміні ролі музики. У Чайковського музика стала основним компонентом, що визначає весь спектакль. Замість розрізнених танцювальних номерів, Чайковський створив поетичний і цілісний твір, підпорядковане головній ідеї ліричного сюжету. Він використовував в балеті плоди власних завоювань в оперній творчості: виразні лейтмотиви, симфонічні епізоди, сцени-діалоги. Музика "Лебединого озера" опинилася на одному рівні з кращими його операми і симфонічними творіннями. Чайковський не пішов по шляху знищення традиційних балетних форм. Чайковський використовував у своїх балетах всі ці форми, але вдихнув у них нове великий вміст. При цьому основою ліричного дії у нього стала велика сцена-діалог, так званий "танець-дует". У цих епізодах він створив чудову ліричну музику, в якій висловлювалася глибока внутрішня сутність сюжету. Композитор не відмовився ні від класичних, ні від характерних танців, але органічно включив їх у розвиток сюжету. Так, в "Лебединому озері" в сцені зустрічі принца Зігфріда з принцесою лебедів Одетт навколишні їх подруги танцюють класичні танці; в сцені зваблювання принца підступної Оділлія використана сюїта національно-характерних танців. Дуже велике значення в балетах Чайковського придбав "танець-дія", що зробив вплив на всі інші форми. Можна сказати, що і Інші танці почасти стали "танцем-дією". Великі вальси та інші номери, в яких бере участь кордебалет, Чайковському вдалося підняти на небувалу художню висоту. Нарешті, пантоміма у Чайковського супроводжується настільки виразною музикою, що міміка і жести танцівників служать лише ілюстрацією до неї, тоді як раніше музика грала роль фону. У балетній музиці проявилася одна зі сторін великого і багатогранного обдарування композитора, що не знайшла широкого застосування в творах інших жанрів, - дивовижна винахідливість при втіленні фантастичних образів. Всі три балету Чайковського засновані на казкових сюжетах. Але, вважаючи фантастику приналежністю саме балетного жанру і майже відмовившись від цього елемента в опері, Чайковський втілив казкові образи реалістично. Залишаючись і в балеті художником-гуманістом, він в сюжетах наївних народних казок бачив глибокий життєвий і філософський зміст. Герої чарівних балетів в його очах були живими, реальними людьми, він щедро обдарував їх душею і почуттями людини. Тому не тільки казкові герої-люди, а й свідомо фантастичні істоти (наприклад, фея Сирени в "Сплячої красуні") зрозумілі і близькі всім завдяки людським властивостям характерів. Поєднання чудового, незвичайного, казкового і ліричного, душевного надає музиці балетів Чайковського неповторну красу і чарівність.